Програмiст. Науково-фантастична повість - Людмила Безверхня
Шрифт:
Интервал:
Закладка:
– Даремно, краще підкоритися, – мовив Віктор.
– Знову з мене агресора робите, – обурився Олег. – На випускному вечері знущалися і тепер. Я дійсно добрий, але вимогливий.
– Ми не сумніваємося, – в один голос сказали Віктор та Марина і розсміялися…
Рік промайнув, наче один день. Програма добре почувалася у відведеному для неї просторі, розвивалася навіть швидше, ніж передбачалося й зі старанністю відмінника оволодівала знаннями, які їй пропонували. Збирання рядів чисел було вже в минулому, тому що навіть генерований ряд в мільйони чисел Марі відтворювала за тисячні долі секунди. Період подібних забавок незворотньо пройшов. Комп’ютер, де вона жила, був абсолютно ізольований. Олег і його група чітко усвідомлювали – максимальний контроль за ситуацією забезпечить ефективну роботу і спокій та вбереже від незапланованих можливих наслідків експерименту. Внутрішнє відчуття підказувало Олегу, що найважливіші результати ще попереду…
Конец ознакомительного фрагмента.
