Сивий Капiтан (на украинском языке) - Владимир Владко

- Iди вниз, Олесю, - не повертаючись до юнака, кинув Ернан Рамiро. Це був холодний наказ. Це був зовсiм незвичний для юнака тон, у якому не лишалося й тiнi тих дружнiх iнтонацiй, що до них Олесь звик протягом перебування на "Люциферi".

Спускаючись у люк, Олесь ще раз поглянув на Сивого Капiтана. Ернан Рамiро нерухомо стояв на палубi, заклавши руки в кишенi шкiряної куртки, нахмуривши брови, не зводячи погляду з приреченого ним на загибель мiноносця. Рiзкi, глибокi зморшки з'явилися на його обличчi, що враз немов постарiшало. Вiн щось тихо шепотiв. А на палубi "Сан-Себастiана" метушилися зляканi люди...

Олесь iшов коридором до своєї каюти, вiдчуваючи, що в головi у нього все переплуталося; вiн не мiг дати ладу стрибаючим думкам. Так, фалангiсти оголосили вiйну Сивому Капiтановi. Вони будь-що намагалися знищити його разом з "Люцифером". Що ж, старе прислiв'я каже: "На вiйнi - як на вiйнi". Щоб тебе не вбили, ти мусиш убивати сам. Це ясно. I коли досi Ернан Рамiро з якихось причин уникав сутичок, не вiдповiдав ударом на удар, то це було дивним проявом незрозумiлої м'якостi, якщо не нерiшучостi. Сьогоднi Сивий Капiтан вийшов у наступ сам. I це було закономiрно, бо ж Олесь бачив, що нiякi попередження не допомагали, фалангiсти все одно нападали. А що їм лишалося робити? Не могли ж вони допустити, щоб Сивий Капiтан на своєму "Люциферi" вiльно з'являвся, де йому було завгодно...

Проте нiколи досi Олесь не чув, щоб Капiтан сам говорив про себе такi речi, якi йому довелося почути зараз. "Володар технiки" - ну, це так, Капiтан тримає в руках могутнi знаряддя технiки. Вiн месник - i має право помститись за те, що зробили з ним фалангiсти. Але "єдиний, хто має право наказувати всiм"... адже саме так вiн сказав! Страшнi слова! Та хiба ж може людина проголошувати таке про себе?.. I знов у пам'ятi Олеся виникли iншi слова, якi вiн чув пiд час тiєї бесiди з Фредо Вiкторе: "самолюбство", "самозакоханiсть"... "нам нi до чого заводити собi ще одного диктатора"... Де ж правда, хто допоможе Олесевi розiбратися в усьому цьому складному i дивному, що розгортається навколо нього?.. Звернутися до Валенто Клаудо? Але це також нiчого не дасть, бо Сивий Капiтан для Валенто - найвищий авторитет i особа, дiї якої навiть не пiдлягають обговоренню. Марта?.. Справдi, що думає про все це чорноока дiвчина з її безпосередньою вдачею, з ясним поглядом на речi, проста й щира? Де вона?..

3. ЧИ Ж МАВ РАЦIЮ ОЛЕСЬ?

Марта все ще сидiла в маленькiй каютi, де Олесь залишив її, коли пiшов нагору, почувши сигнальний дзвiнок. З першого погляду вiн побачив, що дiвчина чимсь дуже стурбована. Вона схопилася з мiсця й кинулась до Олеся:

- Алексо, що ж це буде? Невже Капiтан здiйснить свою погрозу?

Значить, вона все чула? Так, звичайно, чула, бо все, що робилося зовнi "Люцифера", вловлювали чутливi мiкрофони, розмiщенi пiд його оболонкою; досить було в першiй-лiпшiй каютi повернути вiдповiдний вимикач, щоб схований у стiнi репродуктор вiдтворив навколишнi звуки.

- Це жахливо, Алексо, - схвильовано говорила Марта. - Адже на тому кораблi стiльки людей, матросiв... Хiба ж вони виннi, що їх командири наказують їм стрiляти? Це ж такi самi люди, як i ми! Тiльки що їх примусили йти на вiйськову службу!.. А Капiтан хоче їх усiх знищити...

Он що, виходить, турбувало Марту? Власне, про це Олесь i не подумав... Зрештою...

- А що ж, по-твоєму, мусить робити Капiтан? - заперечив юнак. - Чекати, поки вони розстрiляють "Люцифер" i нас з тобою?

Проте цi доводи не дiяли на Марту.

- Не знаю, не знаю, - повторювала вона. - Але ж i так не можна, це надто жорстоко!..

Олесь не встиг бiльше нiчого сказати, бо цiєї митi "Люцифер" навально ринув уперед, так раптово, що юнак змушений був схопитися за одвiрок. Олесь кинувся до вiкна, враз забувши не тiльки про сказане Мартою, а й про свої сумнiви. Адже зараз мусить здiйснитися те, про що говорив Капiтан, треба поглянути у вiкно!

Марна спроба! Глуха кришка засунула вiкно ззовнi. А пiдлога каюти ритмiчно здригалася в такт працi потужних двигунiв. "Люцифер" розвивав чи не найбiльшу швидкiсть! I ось цiлком несподiвано те розмiрене здригання припинилося, наче завмерло. Здавалося, що "Люцифер" на якусь мить напружився всiм своїм велетенським корпусом i зiтхнув глибоким i глухим зiтханням, як гiгантська тварина. А тодi поновилось ритмiчне здригання, знов запрацювали двигуни. Олесь вiдчув, що якась сила притискує його до стiни: "Люцифер" круто повертав убiк.

Аж тодi здалека пролунав гучний громовий вибух. Вiн долинув звiдкись, наче згори - розкотистий i довгий. Йому вiдповiли iншi, слабiшi, коротшi. А потiм враз стало тихо, нестерпно тихо, як буває це тiльки пiсля оглушливого гуркоту...

Застигла на мiсцi Марта дивилася на Олеся широко розкритими очима: вона не розумiла, що робиться з юнаком, як може вiн радiти з жахливого вироку Капiтана, що безжалiсно вирiшив знищити сотнi людей на кораблi. Проте Олесь не помiчав її здивування i обурення. Всi його сумнiви цiєї хвилини вiдiйшли кудись убiк: адже якщо вiйну оголошено, то треба наступати, перемагати. А це була перемога!

Вiн уявляв собi те, що вiдбувалося зовнi. "Люцифер" випустив електричну мiну. Яка вона - невiдомо. Але та мiна влучила в "Сан-Себастiан", приречений фалангiстський мiноносець, що насмiлився полювати на "Люцифер", намагався знищити його глибинними бомбами. А вони, цi фалангiсти, думали, що це буде дуже легко, що Сивий Капiтан не зможе захищатися, що вони захоплять його зненацька! Нi, вийшло зовсiм навпаки, Капiтан i його "Люцифер" справдi могутнiшi за ворогiв!

Електрична мiна висадила в повiтря "Сан-Себастiан", вiд неї вибухнули склади снарядiв i бомб, якi були на борту мiноносця. Про це свiдчили i коротшi, слабшi вибухи, якi було чути пiсля першого, найгучнiшого. О, тепер фалангiсти вже напевно знатимуть, з ким мають справу! Сивий Капiтан на дiлi довiв, який вiн могутнiй i непереможний!..

"Люцифер", знищивши ворогiв, уже знов нестримно линув кудись, злегка погойдуючись на морських хвилях, пiдкорений єдинiй волi свого господаря, володаря технiки, Сивого Капiтана... єдиного, хто має право наказувати... Якi страшнi цi слова, що їх вжив сам Ернан Рамiро!.. Ну, та все одно, не в словах справа. Головне те, що Сивий Капiтан перемiг, що вiн показав фалангiстам свою могутнiсть, i тепер не лише вони, а й усi тi, хто пiдкоряється їм, уже напевне змушенi будуть замислитися перед новими нападами на "Люцифер".

Так думав захоплений Олесь, якому не хотiлося зараз навiть згадувати про свої вагання i сумнiви. Чи ж мав вiн рацiю?..

4. ОЛЕСЬ МОВЧИТЬ

Чи ж не забув Олесь про свої попереднi сумнiви, та ще й пiдкрiпленi критичними зауваженнями стриманого Фредо Вiкторе?

Визнаємо, - про тi зауваження, як i про власнi сумнiви, - Олесевi не хотiлось i згадувати. Безумовно, взагалi Фредо Вiкторе мав рацiю. Але ж то взагалi, для звичайних людей, для звичайних умов. Сивий Капiтан був незвичайною людиною, його "Люцифер" не мав нiчого рiвного собi на цiлому свiтi. А яка велика душа була в Ернана Рамiро, який благородний намiр священної помсти ставив перед собою Сивий Капiтан, вiдважний, впевнений, непереможний Сивий Капiтан, саме iм'я якого поступово перетворювалося для Олеся на символ нещадної боротьби проти кривавого фалангiстського ладу! Немає сумнiву, Сивий Капiтан переможе, вiн здiйснить свої намiри, досягне своєї мети!..