Сивий Капiтан (на украинском языке) - Владимир Владко
Шрифт:
Интервал:
Закладка:
Туманна темно-зеленкувата смуга затягла екран цiлком. "Люцифер" занурився i тепер опускався нижче й нижче пiд воду. Звуки пострiлiв долинали вже ледве чутно, мов крiзь товсту ковдру. Нарештi вони вщухли зовсiм. Стало тихо, так тихо, наче весь свiт залишився десь далеко-далеко.
Нестримна радiсть охопила Олеся. Врятувались! Йому хотiлося палко потиснути руку Ернану Рамiро, подякувати йому. I в той же час було трохи дивно: чому ж навiть тепер, коли "Люцифер" спокiйно плив у глибинi озера, нi Сивий Капiтан, нi Валенто Клаудо не зрадiли? Чому на їх зосереджених обличчях не помiтно анiнайменшого полегшення?
- Треба спробувати ще раз, Валенто, - тихо сказав Ернан Рамiро. - На ручному насосi ми далеко не заїдемо...
- Єсть, Капiтане, - як завжди, вiдповiв Клаудо i вийшов.
Ручний насос?.. Отже, автоматичну подачу водню до центрального механiзму не полагоджено? Доведеться й далi витрачати збiльшену кiлькiсть водневого палива? Он стрiлка покажчика знову стрибає, мов у лихоманцi...
I ще подумав Олесь про те, що тепер прийшли новi турботи. Чи довго зможе пробути "Люцифер" пiд водою? Адже кисню в них мало. А як не вистачить?.. Треба буде пiдiйматися на поверхню озера, де чекають нацiленi гармати? Нi, пiдiйматися не можна, це ясно; I залишитися пiд водою - теж безперспективно. Що ж тодi робити? Тут - не море, не вiдпливеш пiд водою далеко вбiк, щоб виринути там, де ворог не чекає. Це ж просто озеро, хоч i досить велике. Значить, рано чи пiзно, а доведеться все ж таки виринати...
- Як же ми пiдiймемося на поверхню? - несмiливо запитав Олесь Сивого Капiтана. - Вони ж нас...
Ернан Рамiро пiдвiв на юнака свої сiрi очi. Мабуть, вiн про щось наполегливо думав, бо деякий час не вiдповiдав, мов намагався усвiдомити, про що його питають.
- На поверхню? - нарештi мовив вiн. - Я не збираюся пiдiйматися на поверхню озера, Олесю.
- Але...
- Ти ще багато чого не знаєш, - сказав Ернан Рамiро. - Зачекай, незабаром...
Дальшi його слова потонули в несподiваному оглушливому гуркотi. Немов одночасно з усiх бокiв загримiв тривалий i гучний грiм. Весь корпус "Люцифера" кинуло вбiк. Олесь ледве втримався на ногах. Уперше за весь час перебування на "Люциферi" вiн побачив, як зблiдло обличчя завжди врiвноваженого i стриманого Сивого Капiтана.
- Глибинна бомба! - вигукнув Ернан Рамiро. - Вони бомбардують мене! Вони хочуть знищити мене тут, на днi озера! А, значить, вони захлопнули свою пастку?.. Нi, ми ще поборемося!
Вiн нахилився над пультом керування, тримаючись однiєю рукою за штурвал, i натиснув другою на важiль прискорення ходу. Спалахнули сигнальнi лампочки. Стрiлка на покажчику подачi водню враз притиснулася до нуля,центральний механiзм забирав пальне без залишкiв. Але зараз Ернан Рамiро не звертав на це уваги i продовжував натискувати на важiль. Вiдчулося ритмiчне здригання пiдлоги. "Люцифер", тремтячи всiм корпусом, ринувся вперед. Куди?..
I ще раз ударив страшний грiм. Нiби вiн пролунав тепер ближче, нiж ранiше, чи це тiльки здалося? Капiтан швидко повернув штурвал. Якусь мить вiн прислухався, наче перевiряючи за гуркотом напрям, у якому треба вести "Люцифер", i знов швидким, рiшучим рухом крутнув штурвал. "Люцифер" кудись повертав, хоч його i кидало з боку на бiк, повертав i сунув далi й далi пiд водою... Ще вибух глибинної бомби - десь немов позаду...
I тодi гримонув четвертий вибух, найсильнiший з усiх! Стiна, бiля якої був Олесь, наче зiрвалася з мiсця i вдарила його по головi. В очах потемнiло, нiби згасли всi лампочки.
Шум моторiв "Люцифера" немов захлинувся. На мить машина спинилася, потiм знову почала працювати, - нерiвно, уривчасто, з перебоями.
Ернан Рамiро, вчепившись у штурвал, керував "Люцифером", що гойдався з боку на бiк i сiпався вперед i назад, наче людина, яка раптом утратила рiвновагу. На щоцi Капiтана Олесь помiтив червону смугу, з якої сочилася кров. Мабуть, вiн ударився об щось пiд час того жахливого вибуху. Олесь почув голос Ернана Рамiро:
- Iди знов до циферблата, Олесю. I, як i ранiше, пiдтримуй подачу водню краном додаткового резервуара. Ми йдемо пiд водою наослiп. Стеж за покажчиком.
Десь позаду ще кiлька разiв пролунали вибухи. Але вони були надто далекi i вже не лякали. "Люцифер", очевидно, вiддалявся вiд небезпеки. А втiм, переслiдувачi також можуть пересунутися з своїми бомбами в цей бiк озера. Зрештою, воно ж не таке велике, щоб можна було довго ховатися... Що думає Капiтан? Ну, можна допливти до протилежного берега. А потiм?
Мовчки; схилившись над картою, що лежала на пультi, - Олесь i не помiтив, коли та карта опинилася на ньому, - Ернан Рамiро керував "Люцифером". Час вiд часу, коли центральна машина давала помiтнi перебої, наче захлиналася, Капiтан морщив лоба, немов вiдчував вiд того фiзичний бiль. Та ось вiн полегшено зiтхнув i випростався.
- Гаразд, - мовив вiн. - Якщо все пiде добре, то можна вважати, що небезпека минула. Справа тепер у запасах повiтря. Це найголовнiше, що загрожує нам. Поновити запаси його немає де... поки не вийдемо на поверхню. Але цього довго ще чекати.
"Значить, ми будемо пiд водою, поки вороги не стомляться i не перестануть чекати нас! - подумав Олесь. - Можливо, Капiтан хоче навiть створити у них враження, що "Люцифер" загинув?.. Тодi вони дадуть нам спокiй..."
Сивий Капiтан тим часом присунув до себе мiкрофон.
- Валенто! Валенто! - заговорив вiн. - Як чуєте мене?
- Нормально, Капiтане, - пролунала з репродуктора вiдповiдь.
- Нiкого не поранило пiд час вибухiв?
- Нi, Капiтане, з людьми все гаразд.
- А з машиною? З механiзмами?
- Точно встановити важко, Капiтане. Думаю, що пошкоджене, якщо не вiдiрване зовсiм, праве заднє колесо. Бо в тому мiсцi корпусу з'явилася досить велика теча. Алонсо зараз забиває її. Крiм того, пробито резервуар з мастилом, яке через отвiр вийшло назовнi...
- Один резервуар чи обидва?
- Один, Капiтане. Правий.
- А що з стисненим повiтрям? Прилад показує зменшення тиску.
- Ще не перевiряв, Капiтане. Зараз вiзьмуся. Можливо, теж пошкоджено балони, бо вони мiстяться з того ж боку.
- Негайно перевiрте, Валенто. Треба знати, скiльки ми маємо часу на пiдводне плавання.
- Єсть, Капiтане!
Ернан Рамiро знову нахилився над картою. Олесь зазирнув i собi через його плече.
То була якась своєрiдна карта, нарисована вiд руки. Тонкi лiнiї створювали на нiй неправильної форми концентричнi кола. В одному мiсцi кола обривалися, i звiдти йшли двi паралельнi звивистi лiнiї, якi то наближалися одна до одної, то вiддалялися. Власне, i картою цей своєрiдний рисунок не можна було назвати.
Капiтан зосереджено вивчав лiнiї рисунка, раз у раз поглядаючи на показання приладiв. Раптом його руки мiцнiше стиснули штурвал. Здавалося, що Ернан Рамiро весь напружився. Ось вiн повернув маленький вимикач бiля пульта - i враз екран перед ним залило яскравим зеленуватим свiтлом. Якiсь неяснi контури позначилися на ньому; вони нагадували округлi скелi чи горби...
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});