Сивий Капiтан (на украинском языке) - Владимир Владко

Мiгель Хуанес мiг тепер тiльки механiчно виконувати накази начальства, так само, як Карло Кабанерос тiльки сумлiнно виконував розпорядження i вказiвки мiнiстра внутрiшнiх справ.

Що ж до цiєї владної особи, то на генерала Альдумеро да Хуранiто подiї вплинули зовсiм не так. Вiн бачив на своєму вiку чимало - i не випадково каудiльйо цiнив його саме за те, що генерал да Хуранiто нiколи не розгублювався i не пiддавався настрою. Вiн добре знав, що в полiтицi все залежить вiд витримки i наполегливостi. Той, хто володiє собою i має запас терпiння, завжди має також i найбiльше шансiв на успiх.

Павутиння, зiткане павуком, може бути розiрване вiтром чи комахою i раз, i другий, i третiй, це неважливо. Холоднокровний, наполегливий павук терпляче лагодить його, змiцнює ще бiльше, ще стараннiше: i можна бути певним, що згодом жертва таки заплутається в його сiтях, безнадiйно заплутається i потрапить зрештою в пазури хижака.

Сидячи в центрi свого хитромудрого, широко розкинутого павутиння, генерал Альдумеро да Хуранiто зважував усi можливостi, аналiзував становище. Хiд його мiркувань був такий:

"Сивий Капiтан володiє надзвичайною зброєю, починаючи вiд його електромагнiтної завiси, яку не можуть пробити нi кулi, нi гранати, i кiнчаючи смертоносними чорними кiльцями, якi вiн викидає з "Люцифера". Що то за кiльця - не знає нiхто. Майже всi, кому довелося їх побачити, були вбитi на мiсцi. Вченi висловлюють припущення, що ця невiдома досi зброя має в своїй основi так званi надпровiдники, в якi закладено великий електричний потенцiал. Вони несуть в собi електричну силу великої потужностi. Кiльця зробленi з крихкого матерiалу i тому розпадаються, зiткнувшись з чимось. I звiльнений електричний заряд убиває все навколо, дiючи, наче блискавка... так, усе це треба врахувати i поставити перед ученими вiдповiднi завдання, як зробив уже генерал вiдносно деяких новин у галузi снарядiв i гранат, що ними, здається, можна буде дошкулити "Люциферовi"... Поки що противниковi пощастило досягти деяких успiхiв, не будемо закривати на це очi. У кiлькох сутичках вiн вийшов переможцем. Треба називати речi своїми iменами, нема чого ховатися перед самим собою. Гаразд. Тi успiхи обов'язково мусять сп'янити Сивого Капiтана, така вже природа цiєї запальної людини... Значить, вiн стане необережним, надто впевненим у своїх силах. Добре, оце й є його слабке мiсце, яке слiд повнiстю використати. Готувати пастку за пасткою непослабно, терпляче. Хай вiн руйнує їх одну за одною, це навiть краще. Кiнець кiнцем, сп'янiлий вiд успiхiв, вiн обов'язково в якомусь мiсцi втратить потрiбну пильнiсть i потрапить у чергову пастку. Тодi вже смiятимуся я!.."

Саме за цим принципом i дiяв мiнiстр внутрiшнiх справ, спокiйно ставлячись до невдач i наполегливо змiцнюючи пiдступну сiтку численних пасток для "Люцифера".

Коли голос Сивого Капiтана залунав раптом з усiх репродукторiв столицi, генерал да Хуранiто тiльки на хвильку нахмурився. Схвильований i розгублений начальник департаменту преси i радiо, що стояв перед його письмовим столом, запропонував був негайно вимкнути трансляцiйнi лiнiї, а також струм з електросiтки, як це було зроблено першого разу. Але мiнiстр внутрiшнiх справ тiльки похитав головою, незадоволено зиркнувши на начальника департаменту колючим поглядом з глибини западин свого жовтого черепа. Звiсно, промова Ернана Рамiро по радiо досить неприємна рiч. Але треба знайти добре в кожному лиховi. Нi в якому разi не вимикати лiнiї i електроструму, нi. Є кращi можливостi, дотепнiшi.

Генерал да Хуранiто холодно сказав:

- Не треба. Так чи iнакше, населення вже ставиться недовiрливо до цього Сивого Капiтана, вiн не вплине на слухачiв, принаймнi так, як йому хотiлося б. Хай поговорить. А ми тим часом теж дещо зробимо. Ви вiльнi, пане начальник департаменту. Зараз я матиму розмову з вiйськовим мiнiстром.

Отже, голос Сивого Капiтана безборонно лунав з репродукторiв, на здивування всiх, хто вважав, що уряд негайно припинить цей виступ. Тим часом кiлька броньованих вiйськових автомобiлiв з найдосконалiшими радiопеленгаторами виїхали до району передавача i вiдразу ж почали свою роботу.

Технiки-оператори спритно працювали з рухомими рамками пеленгаторiв, шукаючи найкращої чутностi голосу Сивого Капiтана. I це було навiть не важко, бо генератор "Люцифера" був дуже потужний! Кiлька пеленгаторiв одночасно з рiзних бокiв ловили напрям, з якого линули радiохвилi "Люцифера", потужнi коливання його передавача, що пiдкоряв собi не тiльки радiостанцiї столицi, але робив антенами кожну металеву рiч у зонi його дiї. А водiї автомобiлiв, виконуючи вказiвки технiкiв-операторїв, поступово i обережно скеровували свої броньованi машини ближче й ближче до уявлюваного центра, звiдки линули потужнi коливання. Слiдом за цими машинами безшумно посувалися iншi броньовики, озброєнi скорострiльними гарматами, що могли випускати за хвилину добрий десяток розривних i бронебiйних снарядiв.

У цих броньовиках були не лише водiї та артилеристи. За наказом генерала да Хуранiто, в кожному з них сидiли також iнспектори таємної полiцiї, випробуванi в багатьох каральних операцiях. Цi iнспектори мали спецiальнi категоричнi iнструкцiї: пересуватися швидко, але непомiтно за вказiвками пеленгаторiв; не пiдходити надто близько до "Люцифера"; вiдкривати масовий артилерiйський вогонь тiльки напевне, але не гаючи жодної секунди пiсля того, як "Люцифер" опиниться в полi зору; пам'ятати, що будь-яка затримка дуже небезпечна: противник мусить бути захоплений зненацька.

Це передумова успiху операцiї!

Очевидно, на "Люциферi" не чекали небезпеки: автомобiль стояв схований серед густого лiсу i навiть не захищений потужною електромагнiтною завiсою. Броньовики встигли пiдiйти до нього досить близько. Вони пiдкрадалися нечутно i обережно, схованi густими лiтнiми сутiнками. На "Люциферi" їх не помiчали.

Перед головним iнспектором таємної полiцiї, що керував операцiєю, постало питання: за iнструкцiєю вiн мусив розпочати обстрiл тодi, коли "Люцифер" опиниться в полi його зору. Але автомобiль Сивого Капiтана був схований за густими деревами. Радiолокатори показували мiсце його перебування дуже чiтко, i скорострiльнi гармати були вже наведенi. Проте оком "Люцифера" не видно, а пiдкрадатися ближче не можна, бо тодi Сивий Капiтан зможе помiтити броньовики... Доводилося порушити iнструкцiю.

Головний iнспектор вирiшив дiяти. Вiн подав сигнал.

Скорострiльнi гармати враз почали обстрiл "Люцифера". Артилеристи, певна рiч, не бачили противника, але це було не важливо, бо локатори так точно показували його на своїх екранах, що промахiв бути не могло. їх i не було.

Загримiла перша серiя пострiлiв, друга... Затрiщали високi дерева. I все ж таки снаряди не влучили в "Люцифер", бо на їх смертоносному шляху стояли густi й товстi стовбури дерев. Снаряди трощили тi стовбури, вибухали в них, не долiтаючи до "Люцифера".